Новий фільм Валерія Тодоровського “Стиляги” примусив порадіти за російський кінематограф, що відроджувався.
Такого життєрадісного, яскравого, человечеські близького і зрозумілого фільму в пострадянську епоху у нас, якщо не приймати до уваги телецикл “Старі пісні про головний” (1995-1997 рр.), напевно, не було з часів шахназаровськіх “Ми з джазу” і “Зимовий вечір в Гаграх”.
Валерію Тодоровському, що звернувся до теми неформального молодіжного перебігу кінця 40-х-начала 60-х років, вдалося в жанрі музичної комедії, яку, завдяки моді на все американське в кіно, чомусь називають мюзиклом, створити за цілком розумні гроші невеликий кіношедевр, якому на відміну від деяких сьогоднішніх фільмів з багатомільйонними бюджетами, призначено залишитися в народній пам’яті, подібно, скажімо, “Діамантовій руці”, “Білому сонцю пустелі” або “Іронії долі”.
(далі…)
Огляд |