Бойовик з елементами сатиричної трагікомедії
Перш за все, важко повірити, що цей фільм зняв Ендрю Никкол, автор сценарію розумної сатири «Шоу Трумена» і режисер досить цікавих стрічок «Гаттака» і «Симона». Звичайно, і у «Збройового барона» знайшлися свої прихильники, що розгледіли в явно нехитрій картині безодні сенсу і цілі арсенали гумору.
Проте під час проглядання нової роботи 41-річного Никкола (він же – сценарист, а ще один з продюсерів, яких тут налічується близько двох десятків!) не покидає відчуття, що маєш справу з вельми затягнутою ілюстрованою лекцією на теми російської мафії і торгівлі зброєю в різних країнах світу.
Або ж це дуже тонке і далеко не кожним засвоюване приховане висміювання численних трэш-бойовиків про те, як вихідці з колишнього СРСР направо і наліво розпродають військову власність – від популярних автоматів Калашникова до не менш бажаних для рядових претендентів на світове панування атомних боєголовок для ракет, якими вони прагнуть скористатися в своїх амбітних злочинних цілях.